Симптоми · раннє виявлення · діагностика

Увеальна меланома: симптоми та як її виявляють

Увеальна меланома може довго не давати симптомів. Тому важливо знати, які зміни потребують огляду, і розуміти, як офтальмолог підтверджує або відкидає підозру.

Для пацієнтів і лікарів
Важливо

Не всю меланому ока можна побачити в дзеркалі

Пухлини хоріоідеї та циліарного тіла розташовані всередині ока. У людей середнього ризику немає загальноприйнятого популяційного скринінгу, але пухлина інколи виявляється під час звичайного офтальмологічного огляду.

Що людина може помітити

Зміна зорузатуманення, викривлення зображення або втрата частини поля зору
«Мушки» або спалахинові плаваючі помутніння («мушки») чи фотопсії (спалахи) можуть бути приводом для огляду
Пляма на райдужціособливо якщо темна ділянка збільшується або змінюється
Зміна зіницінова асиметрія, зміна форми або положення
Більдля увеальної меланоми не типовий; частіше з’являється при далеко поширеному локальному процесі
Симптомів може не бутиЗа рекомендаціями ESMO 2026 року: 13–30% випадків виявляють під час рутинного огляду ока
Ці симптоми не є специфічними для раку. Значно частіше вони мають інші причини. Їхня роль - підказати, що потрібен офтальмологічний огляд, а не встановити діагноз самостійно.
Як встановлюють діагноз

Мультимодальна оцінка - не один тест

1Огляд офтальмолога

Гострота зору, огляд у щілинній лампі, розширення зіниці та огляд очного дна.

2Фотографія очного дна

Документує розмір, колір, локалізацію та динаміку утворення.

3УЗД ока

В-сканування оцінює форму, товщину та внутрішню ехоструктуру; для циліарного тіла ESMO рекомендує високочастотну ультразвукову біомікроскопію (УБМ).

4ОКТ / аутофлуоресценція очного дна / ангіографія

Допомагають побачити субретинальну рідину, помаранчевий пігмент та інші ознаки, коли це клінічно потрібно.

5МРТ орбіт / системне стадіювання

Використовують для оцінки локального поширення та, після встановлення діагнозу, для пошуку віддалених метастазів за показаннями.

6Біопсія - не автоматично

Типову пухлину часто діагностують клінічно. Біопсію обговорюють при невизначеності та/або для прогностичного молекулярного профілю.

Реальні клінічні зображення

Як може виглядати меланома райдужки

Не всі пухлини темні й не всі мають однакову форму.

Вісім клінічних фотографій різних морфологічних варіантів меланоми райдужки
Вісім реальних варіантів меланоми райдужки: слабкопігментована, куполоподібна, вузлова, кільцеподібна, дифузна, амеланотична з вираженою васкуляризацією, «tapioca»-тип та велика пухлина з деформацією зіниці. Джерело: Krohn J et al., BMC Ophthalmology 2022, Fig. 2, CC BY 4.0.
Клінічна фотографія меланоми райдужки
Приклад видимого пігментованого утворення райдужки. Jonathan Trobe, University of Michigan Kellogg Eye Center, CC BY 3.0.
Для пацієнта

Фото не замінює огляд

Хоріоїдальна або циліарна меланома часто взагалі не видима зовні. Навіть меланома райдужки може бути слабкопігментованою або амеланотичною.

Для лікарів

МРТ одного реального випадку хоріоїдальної меланоми

Одна пухлина у різних площинах і послідовностях.

Автор: Hellerhoff. Wikimedia Commons. CC BY-SA 4.0. На сайті зображення показані без клінічної модифікації.

Для лікарів: TFSOM-DIM - ознаки ризику росту хоріоїдального невуса

Це система оцінки ризику, а не автоматичний діагноз. У мультимодальній моделі оцінюють:

T Товщина >2 мм — УЗДF Субретинальна рідина — ОКТS Симптоми: зниження гостроти зору ≤20/50O Помаранчевий пігмент — аутофлуоресценціяM Акустична порожнистість утворення — УЗДDIM Діаметр >5 мм — фотографія очного дна

Primary multimodal evidence

Для лікарів: відкриті мультимодальні клінічні набори
Для лікарів: патоморфологія / макропрепарат
Макропрепарат енуклейованого ока з ocular melanoma
Макропрепарат ока після енуклеації з приводу меланоми ока. Simone Trovato Monastra, Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0. Цей матеріал навмисно прихований від основного пацієнтського потоку.
Дослідницьке відео: як клітини увеальної меланоми проходять через ендотеліальний моношар

Це відео фундаментального дослідження, а не діагностичне зображення пацієнта.

Onken M, Li J, Cooper J. PLOS ONE 2014. CC BY 4.0.